ВА́РКА, и, ж. 1. Те саме, що варі́ння. Ковалі вже й горна загасили, варку покинули, нехай хазяїн її кінчає (Панч, II, 1956, 232); Не можна доводити варку до зеленуватого забарвлення рідини [полісульфіду кальцію] (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 50).
2. Кількість чого-небудь, звареного за один раз. І сталевар чотири варки Розлив з гарячого ковша (Воронько, Три покоління, 1950, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 293.