ВАРЦА́Б, а, ч., діал. 1. Лутка. Сьогодні діду Євмену будівельна бригада закладала хату, і сьогодні ж на ній виросли віконні варцаби (Стельмах, Правда.., 1961, 371).
2. Підвіконня. То прийшли судільниці чотири, На вікна варцабі посідали (Фр., XI, 1952, 428).
3. мн. Одвірок. Данило тільки тепер помічає на порозі біля варцабів дівчинку в білому (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 295.