ВАРІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. перех. Робити або говорити одне й те ж саме по-різному; видозмінювати. Іноді це речення вона варіювала: — Причини поясніть вашому лисому дідові (Донч., V, 1957, 490); Він [П. Тичина] уміє з чудесною гнучкістю варіювати ритмічну структуру вірша (Поезія.., 1956, 235).
2. перех., муз. Видозмінювати музичний твір або частину його в мелодійному, гармонічному, метричному чи іншому плані, зберігаючи основну тему.
3. неперех. Змінюватися; бути різним. Забарвлення спинної сторони тіла [озерної жаби] варіює від зеленого до оливкового (Визначник земноводних.., 1955, 60); Швидкість поширення вірусу по тканинах дуже варіює (Захист рослин.., 1952, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 293.