ВА́ТЯНИЙ, а, е. Прикм. до ва́та. Увійшов Йонька в облізлій заячій шапці, теплій сардачині, з якої висіло ватяне рам’я (Тют., Вир, 1960, 8); І здавалось, що то незграбні кудлаті опудала з чорними обличчями і ватяними бородами й чубами товпляться знадвору у вікно (Вас., І, 1959, 300); // Зробл. на ваті, підшитий ватою. Данько віддав Яношеві свою ватяну свитку, а Янош йому — шинелю (Гончар, Таврія.., 1957, 321); Марійка побачила жінку в теплій хустці і ватяному піджаку (Донч., V, 1957, 435).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 298.