ВВ’Я́ЗУВАТИСЯ1 (УВ’Я́ЗУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВВ’ЯЗА́ТИСЯ (УВ’ЯЗА́ТИСЯ), вв’яжу́ся, вв’я́жешся, док. Включатися, втручатися в якусь дію з власного бажання. — Оце ж несогласний Свирид.., — знов вв’язується Демчиха (Вовчок, VI, 1956, 264); Вартовий наказав: як тільки кинуться гайдамаки з казарми до воріт, не ув’язуватись у бій, а тікати (Головко, II, 1957, 568); Данько, видершись з Валериком та іншими підлітками на гору навалених кругляків, теж не забарився ув’язатися в загальну катавасію (Гончар, Таврія.., 1957, 67).
ВВ’Я́ЗУВАТИСЯ2 див. ув’я́зуватися2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 306.