ВВЕ́ДЕННЯ (УВЕ́ДЕННЯ), я, с. Дія за знач. ввести́ і вво́дити. — Буде принародне введення молодої в дім чи як? — діловито поцікавився таджик (Ле, Міжгір’я, 1953, 132); Не цурався і Дорохтей цього зарібка [торгівлі грішми], хоч і зменшився він після введення кредиток (Стельмах, І, 1962, 234); Не допомогли Орлюкові ні протигангренозна сироватка, ні спроба переливання крові. Його спорожнілі кровоносні судини спались і тепер чинили вже опір введенню крові (Довж., Зач. Десна, 1957, 308).
ВВЕДЕ́ННЯ (УВЕДЕ́ННЯ), я, с. Християнське свято на початку зими. Другого дня припало свято — введення (Коцюб., І, 1955, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 302.