ВВЕРГА́ТИСЯ (УВЕРГА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВВЕ́РГНУТИСЯ (УВЕ́РГНУТИСЯ), нуся, нешся; мин. ч. вве́ргся (уве́ргся), лася, лося; док., книжн. 1. З силою падати, занурюватися в щось. Снаряди ввергаються в неї [річку] і рвуться на дні (Довж., Зач. Десна, 1957, 524).
2. тільки недок. Пас. до вверга́ти.
ВВЕ́РГНУТИ див. вверга́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 302.