ВВЕ́РГНУТИЙ (УВЕ́РГНУТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вве́ргнути. Їй хотілось лише одного: бути за тридев’ять земель від цього міста, від своєї нещасної батьківщини, ввергнутої в море горя і жаху (Собко, Запорука.., 1952, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 302.