ВВІД (УВІ́Д), вво́ду, ч. 1. Те саме, що вве́дення. Використання цих матеріалів [сухої штукатурки] дозволяє набагато скоротити строки вводу в експлуатацію житлового фонду (Вітч., 5, 1956, 119).
◊ Ввід у володі́ння, юр. — передача кому-небудь у власність майна, спадщини і т. ін. шляхом ствердження права на володіння відповідним юридичним актом.
2. техн. Спеціальний канал для проведення куди-небудь всередину електричних, телефонних проводів, різних труб і т. ін. Воду з водопроводу беруть з допомогою розбірних колонок або вводів у окремі приміщення (Колг. енц., І, 1956, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 303.