ВИ, вас, займ. особ. 2 ос. мн. Уживається при звертанні до двох чи багатьох осіб або у ввічливій формі до однієї особи. — Ви не журіться, мамо. Я піду в найми (Коцюб., ІІ, 1955, 38); [Мар’яна:] Щирі мої подруги! Не знаєте ви, що я сама нещасніша між вами (Вас., III, 1960, 44); Побачивши Марка й Люду, Знайда здивувалася. — Ви не на "Колумбі"? [Трубл., II, 1955, 254).
◊ Бу́ти на ви — бути з ким-небудь у таких взаєминах, коли один одному говорить "ви" і коли недоречні фамільярність, панібратство і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 347.