ВИБА́ЧНИ́Й, а́чна́, а́чне́. Який вибачає кому-небудь щось, ставиться поблажливо до когось.
Бу́дьте виба́чні́ — вибачте, не вважайте за провину. — Най пан будуть вибачні, —мовив з лукавою покорою один селянин (Фр., II, 1951, 265); — Частуйтеся і будьте вибачними, якщо неповний лад на вдовиній бесіді буде (Л. Укр., III, 1952, 403); Несподівано господар запитав: — Будьте вибачні за цікавість: ви діток маєте? (М. Ол., Чуєш.., 1959, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 349.