ВИБЛУ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́БЛУДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Виходити на дорогу, знаходити її після того, як заблудився. — Примічай же, Любочко, як виблуджуватися з цих провулочків (Ле, Міжгір’я, 1953, 72); Насилу виблудивсь-таки з лісу (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 354.