ВИБУДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БУДУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Споруджувати що-небудь; створювати, будуючи. Оживляєм гори, води, вибудовуєм заводи, ростемо ж ми, гей! (Тич., І, 1957, 167); Старий, правда, на половині дворища вибудував нову хату, в котру і перевів Якова з Настею (Мирний, IV, 1955, 94); Цар звелів.. наробити цегли та й вибудувати з неї палати (Крим., Вибр., 1965, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 357.