ВИ́ВАЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́валити. Він став навкарачки і поповзом, щоб його не помітили крізь вивалені вікна, обережно поплазував до заднього ходу (Смолич, Мир.., 1958, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 359.