ВИ́ВАРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́варити. — Чого ти ходиш, ніби в юшці виварений? Може, робота не по душі? (Руд., Остання шабля, 1959, 272); Яких тільки прикрас у дівчат нема! Плахти аж горять, нитки виварені в соняшниковому цвіті, бузиновій ягоді, вільховій корі (Горд., II, 1959, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 360.