ВИ́ВАРКА, и, ж., розм. Посуд, в якому виварюють білизну. Майстер узяв великий аркуш білого цинкового заліза, покраяв його і на очах у хлопців хутко склепав виварку на білизну (Мик., II, 1957, 474); На плиті кипіла виварка з білизною (Кучер, Чорноморці, 1956, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 360.