Слово "вивертатися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ВИВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ВЕРНУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Перекидатися, перевертатися нижнім або внутрішнім боком назовні. З глибин і ям [річки] вивертаються брудно-білими черевами вгору контужені на смерть [вибухами] соми, коропи, щуки (Довж., Зач. Десна, 1954, 524); Дужі коні не йшли, а бігли, з-під полички плуга виверталася масна скиба, що вилискувалася проти сонця (Чорн., Визвол. земля, 1959, 201); Спідня, товста та широка [губа] так вивернулась, що на їй аж шкура натяглась і лисніла (Н.-Лев., III, 1956, 15).

2. Перекидаючись, вивалюватися, випадати з чого-небудь. Дитина вже лежала на землі, вивернувшись з коробки (Мирний, І, 1954, 52).

3. Спритно повертаючись, уникати чого-небудь, звільнятися від чогось. Вона [сусідка] міцно тисне руку мамі і гладить по голові Серьожу, але Серьожа вивертається (Ів., Таємниця, 1959, 74); Гриць вивернувся з поліцаєвих рук (Збан., Ліс. красуня, 1955, 90); Я спробував дістати її [дівчинку] кулаком, але вона вправно вивернулася (Сміл., Сашко, 1954, 12); // Повертаючись, вилізати звідки-небудь, показуватися назовні. З-під картопляного куща вивернувся білий товстий гробак з жовтою голівкою (Донч., Дочка, 1950, 104); — Одарко, Одарко-о! Біжи швидше-швидше! — гукала купка дівчаток до білявої дівчини, що вивернулась з-за сусідньої ліси (Дн. Чайка, Тв., 1960, 98); // перен. Спритно, вдало виходити із скрутного становища. [Терпилиха:] Отак вона приговорками та одговорками і вивертається; а до того іще як придасть охання та сльоз, то я і руки опущу (Котл., II, 1953, 20); Сам разом з ним зробить яку шкоду, а після вивернеться, сухим з води вийде й усе на Опанаса зверне (Григ., Вибр., 1959, 151).

4. Робити круті повороти. Він сміливо спускався з гір [на лижах], вивертався між дерев, як білка (Збан., Старший брат, 1952, 10); З майдану машина вивернулась на Катерининську вулицю і помчала повним ходом (Смолич, Світанок.., 1953, 532).

5. перев. док., розм. Лягати або сідати, розкинувшись. Вивернувся [чоловік] на увесь піл та й спить, як зарізаний (Л. Янов., І, 1959, 82); [Голоси:] А ти чого, Мавро, вивернулась. Вставай, гладка, копиці не розтовкуй (Вас., III, 1960, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 362.