ВИ́ВІШАТИ, аю, аєш, док., перех. Вішаючи, стратити багатьох або всіх. Коли б мені була воля та сила, я б третього дуба зрубав та переложив на тії два, та скільки є князів і панів, я б їх усіх вивішав (Укр.. казки, легенди.., 1957, 148); За Дніпром гайдамаки піднялися — одну панську сім’ю вирізали, другу — вивішали, третю разом з добром спалили (Мирний, І, 1954, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 365.