ВИГОРО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ГОРОДИТИСЯ, джуся, дишся, док. розм. Заперечувати наявність за собою якої-небудь провини, доводити свою непричетність до чогось. А ти, їй-бо, молодець! Не став виправдуватися та вигороджуватись, відразу питання руба (Збан., Малин. дзвін, 1958, 137).
2. тільки недок. Пас. до вигоро́джувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 376.