ВИ́ГУЛЬНИЙ, а, е, с. г. Прикм. до ви́гул. Дуже корисно під час хорошої погоди у вигульних двориках годувати молодняк грубими кормами (сіном, доброякісною соломою) (Колг. енц., І, 1956, 115); // Стос. до вигулу. Для зміцнення організму лисиць та підвищення апетиту у них слід запроваджувати вигульну систему утримання (Наука.., 5, 1958, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 381.