ВИ́ДИБАТИ див. видиба́ти.
ВИДИБА́ТИ, а́ю, а́єш і ВИДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ДИБАТИ, аю, аєш, док., розм. Поволі виходити звідки-небудь, кудись. Ованес біжить, стрибає, З лісу ж старець видибає (Тич., II, 1957, 28); Десяцький невдоволено, але з повагою до своєї особи, видибує на шлях (Стельмах, Хліб.., 1959, 527); Декотрі з них після екзекуції вперше оце видибали на майдан (Гончар, Таврія.., 1957, 499).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 385.