ВИ́ДОЛИНОК, нка, ч. Невелика і неглибока улоговина; улоговинка. Краще було звернути з дороги в який ярок чи видолинок (Коцюб., І, 1955, 341); Опускаюсь у видолинок. Тепер уже не видно ні кухні, ні корівника, ні лісу (Збан., Єдина, 1959, 373).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 391.