ВИДІ́ННЯ, я, с. Образ, що постає в свідомості, в уяві, а також у сні. Закриєш очі — і встають в уяві видіння гір, лісів, лугів, долин (Гонч., Вибр., 1959, 258); Сон був тривожний, неспокійний. Лихі видіння спливали одно за одним (Гур., Осок. друзі, 1946, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 388.