ВИЖЕ́БРУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЖЕБРАТИ, аю, аєш, док., перех. Жебраючи, випрохувати що-небудь. Бідна ходачка, коли верталася до своїх дітей, впала в болото і поваляла хліб і муку, що вижебрала (Калин, Закарп. казки, 1955, 38); * Образно. — Радше помремо всі в чеснім бою, ніж так вижебрувати життя (Фр., IV, 1950, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 395.