ВИЗУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗУДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. 1. Домагатися чогось настирливим проханням. Чи хоч раз син набрав матері на чоботи, на спідницю? Теща все визудить, хіба не знати, що то за люди? (Горл., II, 1959, 290).
2. Те саме, що визу́брювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 401.