ВИКРИВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВИ́КРИВИТИСЯ, иться; мн. ви́кривляться; док. 1. Робитися нерівним, кривим. Найбільша шкода від грушевої медяниці в тому, що пошкоджені паростки викривляються, погано розвиваються й навіть усихають (Шкідн. поля.., 1949, 32); // Набувати неприродного вигляду (про обличчя, його риси і т. ін.). Губи в Петушека погордливо викривились. Він спробував розсміятися (Шовк., Інженери, 1956, 134).
2. перен. Робити неприродні рухи тілом, робити гримаси і т. ін.
3. тільки недок. Пас. до викривля́ти. Політ яскравого метеора.. іноді залишає на небі світлу смугу — метеорний слід. Він швидко викривляється повітряними течіями (Наука.., 11, 1963, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 416.