ВИКРИ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КРИШИТИ, шу, шиш, док., перех. Перетворюючи в дрібні шматочки, крихти, видаляти звідки-небудь. — Мерщій признавайся, парубче.., — з посмішечкою говорить Гервасій і знову виважує свою руку, яка не одному хліборобу і вибивала, і викришувала зуби (Стельмах, Хліб.., 1959, 475).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 416.