ВИЛЬО́ТИ, ів, мн. Відкидні рукава старовинного одягу. Виголивсь запорожець, одяг червоний жупан з вильотами (Стор., І, 1957, 146); На йому жупан шовковий, Пояс в золоті повис, Кармазинові вильоти, В дорогій оправі спис (Щог., Поезії, 1958, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 427.