ВИЛІКО́ВНИЙ, а, е. Який піддається лікуванню (про хворобу). Туберкульоз — цілком виліковна хвороба (Шк. гігієна, 1954, 321); Нині мільйони людей порятовані від невідворотної загибелі або позбулися тяжких, раніше не виліковних хвороб — завдяки операції переливання крові (Смолич, VI, 1959, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 422.