ВИЛІ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ЛІЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., рідко. Те саме, що виліко́вуватися. Там [у баби] навіть були люди з мокрим лишаєм.. і вилічувались так, що сливе сліду не зоставалось від тих страшних ран, що перше покривали все лице (Л. Укр., V, 1956, 163); А чоловік, як у нього на тілі болячки чи короста, хіба він вилічиться, як у кожусі й спати лягатиме? (Головко, Бур’ян, 1946, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 424.