ВИМОВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. вимовля́ти. Жахливе світло воскової свічечки ледве осявало Йонову фігуру.., широкі уста, що чудно кривились при вимовлянню незрозумілих слів (Коцюб., І, 1955, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 433.