ВИМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МІТИТИ, ічу, ітиш, док., перех., розм. Робити мітки на чому-небудь; виділяти, позначати когось, щось. * Образно. — Мабуть, мені помирати? — спитала Галя. — Смерть не виміча нікого, моя дитино! — одказала їй стара бабуся, зовсім вже біла сама (Вовчок, І, 1955, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 432.