ВИНОГРА́ДНИЙ, а, е. Прикм. до виногра́д. Виноградний лист вирізується з темряви й ніжно тремтить разом з тонким вусиком у місячному сяйві (Коцюб., І, 1955, 279); Виноградні гнуться лози, сяють грона, наче зорі (Нагн., Пісня.., 1949, 87); // Виготовлений з ягід винограду. Злегенька дратують чуття, а не ранять направду: Смак виноградного соку і вижимки винні (Зеров, Вибр., 1966, 170).
∆ Виногра́дний цу́кор — те саме, що глюко́за.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 441.