ВИНЯТКО́ВІСТЬ, вості, ж. 1. Дуже виразна своєрідність, особливість, характерна тільки для кого-, чого-небудь. Образ нашого сучасника вирисовується в них [картинах] уже не в своїй винятковості й офіціальній відокремленості, а в новому, більш широкому.. художницькому розумінні дійсності (Довж., III, 1960, 103); Носіями позитивних рис лише інколи виступають у творах Квітки представники заможної сільської верстви, причому письменник підкреслює їхню винятковість, нетиповість (Рад. літ-во, 6, 1963, 134).
2. Зверхність, відособленість, що грунтується на нібито наявності у кого-, чого-небудь переваги, вищості; привілейованість. Виховувати непримиренність до всяких проявів експлуатації, поневолення, расової винятковості та інших пороків капіталістичної системи — таке благородне завдання діячів соціалістичної культури (Рад. Укр., 29.III 1957, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 444.