ВИПАДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. випада́ти 1, 2. Вона обіцяє кілька разів помазати мені ясна розчином марганцю. Повна гарантія від передчасного випадання зубів (Збан., Єдина, 1959, 200); Спостереженнями встановлено, що після випадання навіть порівняно невеликих дощів під рослинами і поблизу них грунт зволожується більше (Колг. Укр., 4, 1959, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 445.