ВИ́ПЕЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́пекти. Випечений хліб йому віддає [Стеха] (Кв.-Осн., II, 1956, 132); Полковника Ничипора і Карпа Богуна за наказом короля звільнено з-під арешту, але вже з випеченими очима (Ле, Наливайко, 1957, 443).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 449.