ВИПИ́СУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ПИСАТИСЯ, ишуся, ишешся, док. 1. Письмово оформляти своє вибуття звідки-небудь, з чогось. — Був такий у білій гарячці. Здається, видужав. Я зараз.. — Вийшовши, сказав [смотритель], що вже третій день, як Довбня виписався (Мирний, III, 1954, 377); — Мені до Марини у лікарню треба піти, вона скоро випишеться (Собко, Справа.., 1959, 179); І з моєї ланки виписалась [Уляна], на бригаду ходить берегами, щоб тільки не йти мимо мого двору (Мушк., Серце.., 1962, 260).
2. тільки недок. Пас. до випи́сувати 1-5. Завжди в його [М. Рильського] творчості.. пейзаж виписується не як самоціль, а як розгорнутий образ для ствердження мислі (Мал., Думки.., 1959, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 452.