ВИПОГО́ДЖУВАТИСЯ, ується, недок., ви́погодитися, иться, док., безос. Робитися ясним, гарним (про погоду). [Павло:] Затихає, мабуть, випогодиться… Здається, вітер повернув… (К.-Карий, II, 1960, 155); В пізнє снідання на сході випогодилось, блиснуло сонце (Десняк, І, 1955, 330); * Образно. Її розсерджене обличчя стало випогоджуватись (Л. Укр., III, 1952, 546).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 456.