ВИПОРОЖНЯ́ТИСЯ, я́ється і ВИПОРО́ЖНЮВАТИСЯ, юється, недок., ВИ́ПОРОЖНИТИСЯ, иться, док. 1. Робитися порожнім після видалення всього, що було всередині. — Треба,.. щоби.. наша громада .. зміцнювалась чимраз більше. Щоби наша робітницька каса не випорожнювалась, а все більшала (Фр., V, 1951, 418).
2. фізл. Виділяти кал через пряму кишку. От доїхали вони до річки, стали коней напувати, аж тут мул випорожнився (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 569).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 457.