ВИПРОБО́ВУВАТИ і ВИПРО́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОБУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Перевіряти на ділі якості, властивості кого-, чого-небудь, здатність до здійснення, виконання чогось. Він оповідав йому про різні прикмети коней і іншої худоби, учив його, як оглядати та випробовувати кожду штуку (Фр., VIII, 1952, 358); Коло "яструбка" [літака] вештались техніки, обдивляючись, заправляючи, заряджаючи, випробовуючи (Ю. Янов., І, 1954, 48); — Алло! Будемо випробувати голоси, — і вчитель Іванків.. всувається до класу (Вільде, Повнол. діти, 1960, 61); Та ви ж мене не знаєте, ви мене ні в якому ділі не випробували! (Барв., Опов.., 1902, 163); Павлик вирішив випробувати винахід без жодних свідків (Донч., VI, 1957, 67); // на що, спец. Перевіряти міцність чого-небудь, стійкість до певного впливу або здатність до певної дії. Випробовувати дріт на розрив; Випробовувати зерно на схожість.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 461.