ВИПРО́БУВАЧ, а, ч. 1. Спеціаліст, який випробовує, перевіряє машини, механізми і т. ін. Льотчик-випробувач; Випробувач дизелів.
2. перен. Те, що піддає випробуванню кого-, що-небудь. — Час — випробувач великий. Коли любляться — розлука збільшить їхню любов, коли ж тільки бавляться — розійдуться скоріш (Кол., Терен.., 1959, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 461.