ВИПРО́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ПРОХАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Прохаючи, домагатися дозволу на що-небудь (переважно на те, щоб кудись піти). Була субота. Марта випрохалась у батька на завтра до церкви (Гр., І, 1963, 409).
2. тільки недок. Пас. до випро́хувати. Все [книжки, зошити і т. ін.] мусило зокрема дітьми виборюватися, виплакуватися, випрохуватись.. (Коб., III, 1956, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 463.