ВИРАЗИ́СТИЙ, а, е. Те саме, що вира́зний. — Тето Калино… ви не спите? — спитала нараз з печі Докія виразистим шепотом (Коб., III, 1956, 538); На Уляну глянуло двоє виразистих, затінених довгими віями очей (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 466.