ВИРОДЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. 1. Природжене порушення нормальної будови тканини або органів, а також частин тіла в людини і тварини. Майже всі опромінені самки [мишей] народжували малят з різноманітними виродливостями — відсутністю хвоста, лап тощо (Фізіол. ж., VI, 5, 1960, 626).
2. перен. Потворне явище. Анархізм нерідко бував карою за опортуністичні гріхи робітничого руху. Обидві виродливості взаємно поповнювали одна одну (Ленін, 31, 1951, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 474.