ВИРЯДЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́РЯДИТИСЯ, джуся, дишся, док. 1. Гарно, пишно вбиратися, причепурюватися або одягатися в незвичний одяг. З усього було видно, що так вишукано вона виряджалась не на роботу (Збан., Єдина, 1959, 200); Швидко метнувся до шафи, повикидав звідти бабусин одяг і почав виряджатися (Сміл., Сашко, 1957, 214); У кімнаті стала [Галя] вбиратися. І що то вирядилася — хороше та прехороше! (Кв.-Осн., II, 1956, 320); Я ледве впізнаю.. Стьопу-бригадира, що вирядився в старий, геть виношений трофейний кітель (Гончар, Маша.., 1959, 26).
2. Відповідно приготувавшись, спорядившись, відправлятися куди-небудь. [Недоросток:] Так отак-то, люди добрі! Наказано, заповідано всім у військо виряджатись! (Вас., III, 1960, 99); Оглядали один одному речі — чи не забули що; міркували за погоду, звідки вітер, і інші дрібниці, що так захоплюють кожного мисливця, коли він виряджається на полювання (Досв., Вибр., 1959, 421); Зараз по обіді Добриловський вирядився в дорогу і заїхав по дорозі до старого Панасенка (Н.-Лев., IV, 1956, 128).
3. тільки недок. Пас. до виряджа́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 478.