ВИСВИ́СТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. висви́стувати, а також звуки, утворювані цією дією. Збентежена й нерухома, я вже не чую ні шуму вітру, ані висвистування дротів на вулиці (Гур., Осок. друзі, 1946, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 480.