ВИСИ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СИДІТИ, джу, диш, док. 1. неперех. Сидіти протягом довгого часу де-небудь, у чому-небудь. Підігнувши під себе ноги, .. Валя висиджував у майстерні Палацу до самого вечора, майстрував (Гончар, IV, 1960, 78); Горпина висидить цілу ту ніч, плачучись то на чоловічу неласку, то на його нещирість (Мирний І, 1954, 233); За молодих літ, у сідлі він міг висидіти хоч і добу, без перепочинку йдучи з військом аж на Дунай (Ле, Наливайко, 1957, 221); // Сидячи, робити шось протягом довгого часу. От і недарма висиджувала вона над шитвом, рукава білі шовком барвистим гаптуючи (Цюпа, Назустріч.., 1958, 140); Місяців два Юра уперто висиджував за піаніно (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 183); // Перебувати де-небудь, у якомусь місці протягом тривалого часу. З тяжкою бідою, висиджуючи мало що не в кождім класі по два роки,.. Густав нарешті скінчив гімназію (Фр., III, 1950, 73); Він [Ігор] таки працював на тій далекій півночі, а не висиджував свій строк ув’язнення (Кучер, Трудна любов, 1960, 546); Хто, як не він, ще за часів студентства вісім місяців висидів у в’язниці?.. (Коцюб., І, 1955, 162).
2. перех. Сидячи на яйцях, виводити пташенят (про птахів). Синиця нанесла яєць і почала висиджувати їх (Фр., IV, 1950, 134); Пташка сидить, діточок висиджує, вилупляться вони, і зозуленя між ними, горласте та люте (Хижняк, Невгамовна, 1961, 265); Інколи дрофа залетить [в озерце ковили], щоб висидіти малят (Руд., Остання шабля, 1959, 472).
3. перех., перен. Сидіти, чекаючи, домагаючись чого-небудь, вирішуючи щось і т. ін. Сиділа дівка та й висиділа дідька (Укр.. присл.., 1955, 117); Так земельна комісія прозасідала дві ночі й нічого не висиділа [не прийняла рішення про розподіл землі] (Чорн., Визвол. земля, 1959, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 482.