ВИСКО́ВЗУВАТИСЯ 1, ується, недок., ВИ́СКОВЗАТИСЯ, ається, док. Ставати слизьким від частого сковзання, тертя об щось. Полозки довгі, підбиті товстим залізом, яке висковзалось і блищало, мов срібло (Коп., Сон. ранок, 1951, 119).
ВИСКО́ВЗУВАТИСЯ2, ується, недок., ВИ́СКОВЗНУТИСЯ, неться, док., розм. Те саме, що вислиза́ти. Все висковзувався [Петрусь] нам із рук, як в’юн (Фр., IV, 1950, 49); * Образно. — Ось тепер тілько висковзнулася правда з твоїх уст (Фр., III, 1950, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 487.