ВИСМІ́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко ВИСМІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́СМІЯТИСЯ, іюся, ієшся, док. 1. тільки док. Насміятися досхочу, закінчити сміятися. Потреба висміятися засіла в горлянці, він [Анатоль] безсилий опанувати її (Кач., II, 1958, 325); Старий презирливо переждав, поки висміється парубок (Стельмах, Хліб.., 1959, 347).
2. з кого, діал. Насміхатися. В молодих сільських хлопців не тішилась Рахіра симпатією. Вони погорджували нею явно і висміювалися з неї голосно (Коб., II, 1956, 75); Боярська служба.. похіпніша з одних гордо висміватися, а перед другими низенько хилитися (Фр., VI, 1951, 11).
3. тільки недок. Пас. до висмі́ювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 490.