ВИ́СНАЖЕННЯ, я, с. Стан за знач. ви́снажити і ви́снажитися. Тільки розпочавши свій артистичний шлях, він вже відчував страшенну втому, ні — більше ніж втому — виснаження (Дмит., Розлука, 1957, 231); Гинули бранці дорогою. Чимало вмерло від сонячного удару.. й виснаження (Тулуб, Людолови, I, 1957, 184); — Виснаження грунту я компенсую звичайними заходами угноєння, тільки більш удосконаленим способом (Смолич, I, 1958, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 491.